Професія бухгалтера відноситься до однієї з найстаріших. Вже в Стародавній Індії існували бухгалтери з обліку ведення сільськогосподарського виробництва.
        У період раннього Середньовіччя великий вплив на державний уклад мала релігія. Церква нагромадила величезні земельні угіддя та започаткувала складне господарство, тому облік розвивався насамперед завдяки їй. При папському дворі була встановлена та затверджена посада обліковця-рахівника, до обов’язків якого входили спостереження за обліком папських багатств і перевірка здібності, яка надходила з провінцій. Пізніше наказом було встановлено особливу «Апостольську камеру» з 12 членів. До її обов’язків належали управління всім майном і фінансами папського двору і ведення обліку та звітності. 
        Кінцевому формуванню бухгалтерського обліку сприяв широкий розвиток торгівлі в таких великих італійських містах, як Флоренція, Мілан, Венеція та ін. Із відкриттям Америки, шляхів в Індію торгівля значно розширилась. Це остаточно сформувало бухгалтерський облік як облік банківський і торгівельний.
       Як організована система обліку бухгалтерський облік у ХV ст. одержав і літературне підтвердження. Першою літературною працею була написана в Дубровнику і Наполеоні в 1458 р. купцем Бенедиктом під назвою «Про торгівлю і досконалого купця». Виклад порядку обліку вже тоді повністю зорієнтований на подвійний запис. Дата подвійного запису не встановлена. Професор Раймонд де Рувер у роботі «Як виникла подвійна бухгалтерія» стверджує, що подвійна бухгалтерія зародилася в Італії між 1250-1350 рр.
      "Трактат про рахунки і записи" італійського математика Луки Пачолі - перша книга з бухгалтерського обліку. В Росії посаду бухгалтера була офіційно заснована Петром I на початку XVIII століття. 
      Ще на початку двадцятого століття для якісного виконання бухгалтерської роботи цілком вистачало акуратності і уважності, а усі дії виконувалися по встановлених інструкціях. Відтоді вимоги до професії зазнали значних змін.